Трихоскопія: як проходить діагностика волосся

Коротко. Трихоскопія – це огляд шкіри голови й волосся під багатократним збільшенням за допомогою дерматоскопа або відеокамери. Обстеження безболісне, займає 15–30 хвилин і не потребує проколів. Воно показує щільність волосся, різницю в товщині стрижнів, стан устя фолікулів і судин. За цими ознаками трихолог відрізняє андрогенну алопецію від телогенового випадіння, гніздової або рубцевої форми.

Пацієнт приходить зі скаргою «волосся сиплеться», і на цьому опис симптомів часто закінчується. Зовні шкіра голови виглядає спокійною, втрату видно лише на подушці та у зливі душу. Причин може бути щонайменше десяток, а лікування в них різне. Саме тому огляд неозброєним оком у трихології майже не використовують як самостійний метод.

Трихоскопія закрила цю прогалину. Термін закріпився в дерматологічній літературі наприкінці 2000-х років, і сьогодні метод входить у стандартний алгоритм обстеження при випадінні волосся. Він дозволяє побачити те, чого не помітно без збільшення: мініатюризовані волосини, порожні устя фолікулів, перифолікулярне запалення.

Нижче розбираємо, як саме проходить обстеження, що лікар шукає на екрані та чому висновок трихоскопії нерідко змінює план лікування.

Що таке трихоскопія і чим вона краща за звичайний огляд

Трихоскопія – це дерматоскопія волосистої частини голови. Лікар прикладає до шкіри оптичний прилад, який дає збільшення від ×10 у ручного дерматоскопа до ×70 і більше у відеодерматоскопа з виведенням зображення на монітор. Окремі системи дозволяють значно більше збільшення, але для рутинної діагностики алопецій достатньо середніх значень.

Перша перевага методу – неінвазивність. Щоб підтвердити рубцеву алопецію чи розрізнити складні запальні стани, раніше нерідко доводилось робити біопсію шкіри голови. Трихоскопія суттєво зменшила потребу в цій процедурі, хоча й не скасувала її повністю. Огляд у Journal of the American Academy of Dermatology описує трихоскопію як базовий інструмент другого етапу обстеження пацієнта з випадінням волосся, одразу після збору анамнезу й тесту на витягування.

Друга перевага – документування. Знімки зберігаються в картці, і через 3–6 місяців лікар порівнює ту саму ділянку в тому самому збільшенні, а не покладається на суб’єктивне враження «здається, стало густіше».

Третя перевага – швидкість. Результат обговорюють одразу, на тій самій консультації трихолога, без очікування лабораторії.

Кому призначають трихоскопію

Формальних обмежень немає: метод безпечний у будь-якому віці й під час вагітності. На практиці його роблять тоді, коли до діагнозу є конкретне питання.

• Посилене випадіння: добова втрата стабільно перевищує норму випадіння волосся на день довше ніж 6–8 тижнів.
• Порідіння без чітких вогнищ: проділ став ширшим, крізь волосся просвічує шкіра.
• Вогнищева втрата: гладенькі округлі ділянки без волосся.
• Скарги на шкіру: свербіж, лущення або болючість разом із випадінням.
• Контроль лікування: оцінка ефекту міноксидилу, фінастериду чи апаратних процедур через 3–6 місяців.
• Планування пересадки: оцінка донорської зони й активності основного захворювання.

Якщо ви вагаєтесь, чи вже час до лікаря, орієнтуйтесь на перші ознаки облисіння: розширення проділу, зміщення передньої лінії росту, порідіння скронево-лобових зон.

Як проходить трихоскопія: крок за кроком

Обстеження вбудоване в консультацію й зазвичай не сприймається пацієнтом як окрема процедура.

1. Анамнез: лікар з’ясовує, коли почалось випадіння, як швидко воно наростало, чи були пологи, операції, хвороби з високою температурою, різка втрата ваги, які препарати ви приймаєте, чи є облисіння в родині.
2. Огляд і тест на витягування: лікар м’яко тягне пасмо з 50–60 волосин. Якщо в руці лишається більш ніж 6–10 стрижнів, тест вважають позитивним.
3. Сканування зон: дерматоскоп прикладають щонайменше до чотирьох ділянок – лобової, тім’яної, потиличної та скроневої. Потилиця важлива як контроль: при андрогенній алопеції вона лишається відносно збереженою.
4. Фіксація зображень: знімки зберігають із прив’язкою до зони й кратності збільшення.
5. Вимірювання: програма або лікар рахує кількість волосин на квадратний сантиметр, частку тонких стрижнів і число волосин у фолікулярному юніті.
6. Обговорення: лікар показує зображення на екрані й пояснює, що саме бачить у кожній зоні.

Скільки триває і чи це боляче

Сканування займає 10–20 хвилин, уся консультація – близько години. Болю немає: прилад лише торкається шкіри через прозоре скельце. Іноді використовують імерсійну рідину або гель, щоб прибрати відблиски. Частину зон при цьому дивляться «насухо», бо рідина розгладжує лусочки й приховує лущення.

Що лікар бачить на екрані

Трихоскопічна картина складається з чотирьох груп ознак: самі волосини, устя фолікулів, судини й міжфолікулярна шкіра. Діагноз ставлять не за однією знахідкою, а за їх поєднанням і за тим, у якій зоні вони переважають.

Маркери, які найчастіше вирішують діагноз

• Різнокаліберність волосся: понад п’ята частина стрижнів у полі зору помітно тонша за інші. Це основний трихоскопічний маркер андрогенної алопеції.
• Перифолікулярна пігментація: коричнюватий обідок навколо устя, ознака раннього процесу мініатюризації.
• Жовті крапки: розширені устя, заповнені кератином і шкірним салом; типові для гніздової алопеції.
• Чорні крапки й волосини у формі знака оклику: обламані біля поверхні стрижні, ознака активної гніздової алопеції.
• Короткі вертикальні волосини однакової товщини: відростання після телогенового випадіння, сприятливий знак.
• Відсутність устя фолікулів: ключова ознака рубцевого процесу, коли фолікул уже заміщений сполучною тканиною.

Систематизований підхід до цієї термінології запропоновано в оновленому огляді з діагностичним алгоритмом: автори радять читати трихоскопію послідовно, за фіксованим переліком параметрів, а не шукати одну «впізнавану» ознаку.

Трихоскопія і фототрихограма: у чому різниця

Ці два дослідження часто плутають. Трихоскопія – статичний огляд: вона показує, як волосся виглядає зараз. Фототрихограма – динамічний тест: на невеликій ділянці близько 1 см² волосся коротко зістригають, роблять знімок, а через 48–72 години фотографують ту саму зону повторно.

За приростом довжини визначають, які волосини ростуть (фаза анагену), а які стоять на місці (фаза телогену). У нормі частка анагенових волосин на скальпі становить приблизно 80–90%, телогенових – до 15–20%. Середня швидкість росту – близько 0,3 мм на добу.

Третій метод – біопсія шкіри голови. Її призначають рідко: коли трихоскопія показує ознаки рубцевого чи атипового запального процесу й потрібне гістологічне підтвердження.

Як підготуватися до обстеження

• Не мийте голову 1–2 доби: свіже миття змиває лущення й змінює картину шкіри.
• Відмовтесь від стайлінгу: лаки, сухі шампуні та пудри для об’єму дають артефакти на знімках.
• Не фарбуйте волосся за 2–4 тижні: пігмент спотворює оцінку товщини й кольору стрижнів.
• Приходьте з розпущеним волоссям: тугі хвости, нарощування і накладні пасма варто зняти заздалегідь.
• Візьміть результати аналізів: феритин, загальний аналіз крові, ТТГ, вітамін D, якщо здавали за останні 6 місяців.
• Складіть список препаратів: гормональна контрацепція, ретиноїди, антидепресанти й антикоагулянти впливають на цикл волосся.

Аналізи не замінюють трихоскопію, і навпаки. Наприклад, дефіцит заліза й вітамінів видно тільки в крові, а мініатюризацію стрижнів – тільки під збільшенням. Досить часто причина комбінована, і без обох досліджень план лікування виходить неповним.

Що написано у висновку і що робити далі

Висновок трихоскопії – не діагноз сам по собі, а структурований опис знахідок. Типовий протокол містить такі пункти.

• Щільність волосся по зонах, у волосинах на см². Орієнтовний діапазон для скальпа – 200–300, але показник помітно залежить від типу волосся й етнічності.
• Частка тонких (мініатюризованих) стрижнів у відсотках.
• Кількість волосин у фолікулярному юніті: у нормі переважають юніти по 2–3 волосини, при андрогенній алопеції зростає частка поодиноких.
• Стан устя фолікулів: збережені, порожні або відсутні.
• Ознаки запалення: почервоніння, лущення, перифолікулярні зміни.
• Порівняння з потиличною зоною як внутрішнім контролем.

Далі лікар зіставляє картину з анамнезом і стадією за шкалою Норвуда-Гамільтона або шкалою Людвіга й формує план. Це може бути місцева терапія, системні препарати, апаратні процедури чи спостереження з повторним обстеженням через 3–6 місяців. Повторна трихоскопія лишається єдиним способом об’єктивно побачити, чи працює лікування, бо суб’єктивне відчуття густоти змінюється разом із зачіскою та освітленням.

Трихоскопія перед пересадкою волосся

Для хірурга це обстеження вирішує три питання.

1. Чи стабільний процес. Якщо випадіння активне й не контрольоване, пересаджені графти приживуться, а власне волосся навколо продовжить рідшати. Результат виглядатиме нерівномірно вже за рік.
2. Який ресурс донорської зони. Лікар рахує щільність на потилиці й скронях, оцінює частку мініатюризованих волосин. Якщо ознаки мініатюризації є й у донорській зоні, планування графтів змінюється.
3. Чи немає протипоказань. Рубцева алопеція в активній фазі, нелікована грибкова інфекція або виражене запалення – причина спершу лікувати, а не оперувати.

Тому трихоскопію роблять і тим, хто прийшов саме по пересадку волосся, навіть якщо пацієнт упевнений у своєму діагнозі. Загальні принципи обстеження при випадінні описує й Американська академія дерматології: огляд зі збільшенням, за потреби доповнений аналізами крові або біопсією.

Часті запитання